Подружжя Ємельяненко – Тетяна та Віталій – змогло виїхати з майже повністю окупованого Маріуполя Донецької області 24 березня 2022 року разом з дітьми – 11-річною Вікторією та 9-річним Владиславом. До цього на протязі місяця вони намагалися вижити в місті, де постійно відбувалися бомбардування з боку російських військ: практично цілодобово ці люди перебували у підвалі міської лікарні №1 в Кальміуського районі. Одного разу, коли на вулиці стало трошки тихіше, змогли вийти і піймати мобільний зв’язок, тоді зателефонували знайомим, які виїхали раніше, і ті підказали маршрут, яким ще можна було виїхати, а далі, організувавши з друзями колону з 10 автомобілів, поїхали разом світ за очі подалі від бойових дій.

Їхали через Мелекіне на Бердянськ. Чудом вціліли по дорозі (на виїзді з міста було чутно гучні звуки працюючої артилерії, поряд час від часу розривалися снаряди) і з жахом згадуютьмісяць в охопленому війною Маріуполі, коли були відсутні електропостачання, вода, опалення, доводилось майже постійно перебувати в сирому підвалі, їжу готували на багатті, знайти харчі було дуже складно, а попереду – суцільна небезпека і невідомість.

Точного маршруту, куди їхати, не було. В інтернеті знайшли телефон центру для переселенців БФ «Добро на Амурі» в Дніпрі, зателефонували і, домовившись, попрямували туди. На той час будівля шелтера була ще майже непридатна для проживання: було багато людей і складні побутові умови. Згодом стало легше і комфортніше, родина отримала окрему кімнату і вже більше року мешкає тут. Чи вціліло її житло в Маріуполі, невідомо, але навряд чи це так, зважаючи на те, в якому стані зараз знаходиться майже зруйноване росіянами українське місто. Сьогодні ці люди дякують долі за те, що вціліли в жахливих умовах війни, змогли облаштувати життя на новому місці та, як і всі українці, чекають на перемогу.