У 2022 році – на свій день народження – Галина побачила, як у сусідський будинок влучив снаряд. Дім було зруйновано буквально у неї на очах. Наступного дня (3 квітня 2022 року) вони з чоловіком, донькою з її родиною та домашніми тваринами виїхали з рідного міста – Сєвєродонецька Луганської області.

Куди їхати, точно не знали, вирушали в невідомість, були дуже розгублені, пригнічені. Водій, який привіз родину до Дніпра, сказав, що знає, де можна зупинитися, і привіз цих людей у шелтер БФ “Добро на Амурі”. Волонтери тут привітно їх зустріли, допомогли облаштуватися.

За домовленістю зі своїм керівництвом Галина перевелася на роботу до Дніпра. Її чоловік Ігор раніше працював на меблевій фабриці в Сєвєродонецьку, а в Дніпрі влаштувався на металобазу. В 2024 році Ігор пішов з життя – не витримало серце, далися взнаки втрата рідного дому, переїзд, життя на іншому місці.

Галина залишилася жити в Дніпрі, в шелтері БФ “Добро на Амурі”, разом зі своєю донькою та онуками. Чи вціліло її житло в Сєвєродонецьку, точно невідомо. Місто окуповане, їхати туди небезпечно. Тож ці люди облаштовують своє життя в Дніпрі.